Художній переклад

Художній стиль — найрухливіший зі стилів, що творчо розвивається. Якщо науковий і офіційно-діловий стилі прагнуть до того, щоб чітко окреслити коло використовуваних у них засобів вираження того або іншого змісту, а розмовно-побутовий і публіцистичний, хоча й більш відкриті для нового, мобільні і мінливі, все-таки через свою занадто значну демократичну орієнтованість не виходять за відомі границі новизни й творчої винахідливості, то художній стиль буквально не знає ніяких перешкод на шляху свого руху до нового, раніше невідомому. Більше того, новизна і незвичайність виразів стає умовою успішної комунікації в рамках цього функціонального стилю.

Незважаючи на обмежене коло тем, що зачіпаються в художніх текстах (життя людини, його внутрішній світ), засоби, які використовуються для розкриття їх, необмежено різноманітні. При цьому кожний справжній художник слова прагне сказати щось по-новому, привернути увагу читацької аудиторії до вічних питань, для чого просто змушено шукати нові засоби художньої виразності.

Художні тексти мають і зовсім відмінний від усіх інших текстів естетичний статус. Якщо наука виходить із принципового раціоналістичного підходу до дійсності, то мистецтво принципове інтуїтивно, якщо не взагалі іррационально. У підсумку, за словами Гегеля, «джерелом художніх творів є вільна діяльність фантазії, яка в створенні своїх уявлюваних об’єктів ще більш вільна, ніж сама природа». Тому майже одностайно і літературознавці, і самі художники слова говорять про непомірну для людини складності збагнення великої таємниці, яка укладена в природі мистецтва взагалі й мистецтва слова зокрема, «таємничого пісенного дарунка» (А. Ахматова).

Художні тексти суспільством зберігаються довше, ніж будь-які інші. Наукові праці навіть самих прозорливих авторів, живуть максимум кілька століть, далі вони переходять у розряд праць, хоча і важливих з історичної точки зору, але застарілих у змісті повноти знання про навколишній світ. Дипломатичні документи живуть ще менше. Будь-яка зміна політико-економічного розміщення сил у світі кладе кінець багатьом досягнутим раніше домовленостям. Публіцистичні і розмовні зразки мови – зовсім «одноденки». Художні твори живуть тисячоліттями. Строк же, відведений перекладам цих майже що вічних добутків художньої літератури, незрівнянно малий. Оригінали не застарівають, у той час як старі переклади зміняються новими. І це також зрозуміло: переклад, оригіналу відображає лише якусь одну з його можливих трактувань. Суспільство, розвиваючись, стає здатним осягнути нові змістовні плани великого добутку оригіналу і викликає до життя нові (але, по суті, такі ж етапні) переклади.м